Нотатка · 2026-10-08

Чого аудитор очікує від рецензії на звіт про оцінку?

Аудитор використовує рецензію як аудиторський доказ щодо облікової оцінки. Йому потрібно знати, чи прийнятні методи, суттєві припущення й дані в контексті застосовної концептуальної основи фінансової звітності. Рецензія за Національним стандартом № 1 (НСО 1) відповідає на суміжне, але інше питання: чи відповідає звіт вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і чи може він використовуватися з відповідною метою. Тому обсяг рецензії для аудитора варто погодити до початку роботи.

Джерело: НСО 1, п. 67.

Хто є хто

Оцінювач, чий звіт компанія використала для підготовки фінансової звітності, є експертом управлінського персоналу. З огляду на значущість роботи оцінювача аудитор повинен у міру потреби оцінити його компетентність, можливості й об’єктивність, зрозуміти його роботу та оцінити, чи придатна вона як аудиторський доказ.

Джерело: МСА 500, пп. 5(e), 8.

Рецензент, якого залучає аудитор і роботу якого він використовує, є експертом аудитора. Аудитор так само оцінює його компетентність, можливості й об’єктивність. Щодо зовнішнього експерта аудитор, зокрема, робить запит про інтереси та зв’язки, що можуть загрожувати його об’єктивності.

Джерело: МСА 620, пп. 6, 9.

Частину цієї інформації дає сама рецензія за НСО 1. Вона містить відомості про кваліфікацію виконавців звіту і висновок про їхнє право проводити оцінку, а рецензент не повинен мати особистої матеріальної чи іншої заінтересованості в результатах оцінки.

Джерело: НСО 1, пп. 63, 65.

Що аудитор перевіряє в роботі рецензента

Аудитор оцінює, чи адекватна робота експерта для цілей аудитора, зокрема:

• доречність і обґрунтованість висновків експерта та їхню узгодженість з іншими аудиторськими доказами;
• якщо робота експерта передбачає суттєві припущення й методи, їх доречність і обґрунтованість за обставин;
• якщо вона передбачає вихідні дані, суттєві для неї, доречність, повноту й точність цих даних.

Джерело: МСА 620, п. 12.

Коли аудитор тестує, як управлінський персонал зробив облікову оцінку, він перевіряє ті самі три складники: методи, суттєві припущення й дані. Кожен складник аудитор оцінює в контексті застосовної концептуальної основи фінансової звітності (для справедливої вартості за МСФЗ це МСФЗ 13). Окремо він з’ясовує, чи вжив управлінський персонал належних кроків, щоб зрозуміти невизначеність оцінки й урахувати її, обравши належну точкову оцінку та розкривши інформацію про невизначеність. Якщо аудитор використовує роботу експерта управлінського персоналу, ці вимоги можуть допомогти йому оцінити цю роботу як доказ.

Джерело: МСА 540 (переглянутий), пп. 18, 22⁠–⁠26, 30.

Що дає рецензія за НСО 1

Рецензія за НСО 1 містить висновки про обґрунтованість вибору виду вартості, про вихідні дані, про застосування методичних підходів і обґрунтованість припущень, а також загальний висновок про достовірність оцінки. Звіт класифікують за однією з чотирьох ознак: від «повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна» до «не відповідає … і не може бути використаний».

Джерело: НСО 1, пп. 65, 67.

Три розбіжності, які варто врахувати

Мірило. Рецензія перевіряє звіт на відповідність нормативно-правовим актам з оцінки майна; аудитор перевіряє облікову оцінку в контексті застосовної концептуальної основи фінансової звітності. Для оцінки з метою бухгалтерського обліку НСО 1 має власне правило: справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості, якщо її можна визначити за національними стандартами, а для спеціалізованого майна, майна спеціального призначення або спеціальної конструкції дорівнює залишковій вартості заміщення (відтворення). Тому класифікація «повністю відповідає» сама по собі не показує аудитору, чи вид вартості й припущення відповідають вимогам МСФЗ 13.

Джерело: НСО 1, пп. 33, 67; МСА 540 (переглянутий), пп. 23⁠–⁠25.

Без висновку про вартість. Рецензія не повинна містити висновку рецензента про вартість; будь-які судження про вартість у грошовій формі рецензент може висловити лише у звіті про оцінку, складеному в повній формі. Якщо аудитор хоче мати від оцінювача точкову оцінку або діапазон, це вже не рецензія, а оцінка майна з окремим звітом.

Джерело: НСО 1, п. 64; Закон № 2658-III, ст. 13; МСА 540 (переглянутий), пп. 28⁠–⁠29.

Події після дати звіту про оцінку. Під час рецензування рецензент не повинен брати до уваги додаткову інформацію про об’єкт оцінки або подібне майно, що виникла після дати складення звіту про оцінку. Аудитор може отримувати докази з подій, що відбулися до дати аудиторського звіту. Тоді він повинен оцінити, чи достатні й прийнятні ці докази, зважаючи на те, що зміни обставин між подією та датою оцінки можуть вплинути на їхню доречність. Для справедливої вартості інформація після дати балансу може не відображати умов на цю дату.

Джерело: НСО 1, п. 66; МСА 540 (переглянутий), пп. 18(a), 21, A92.

Що погодити до початку

Аудитор повинен погодити з експертом (у письмовій формі, коли це доречно) характер, обсяг і цілі роботи; ролі та обов’язки аудитора й експерта; характер, строки й обсяг комунікації, зокрема форму звіту експерта; потребу дотримуватися вимог конфіденційності.

Джерело: МСА 620, п. 11.

Якщо рецензію замовляє компанія, а не аудитор, такої домовленості між аудитором і рецензентом може не бути. Тоді обсяг варто зафіксувати в письмовому запиті на рецензування, який є підставою для рецензування.

Джерело: Закон № 2658-III, ст. 13; НСО 1, п. 62.

На практиці в договорі або запиті на рецензування варто зафіксувати:

• чий звіт рецензується, яка в ньому дата оцінки і який вид вартості вимагає застосовна концептуальна основа фінансової звітності;
• які суттєві припущення й дані аудитор просить розглянути окремо;
• форму результату: рецензія за НСО 1 з окремим розділом для аудитора про методи, припущення, дані та чутливість (без грошових сум рецензента);
• чи потрібні аудитору точкова оцінка або діапазон від оцінювача; якщо так, це окремий звіт про оцінку;
• вимоги до конфіденційності.